Лекція №6
Тема. Освітлення виробничих приміщень
Зміст
Основні світлотехнічні визначення.
Природне, штучне, суміщене освітлення. Класифікація виробничого освітлення. Основні вимоги до нього.
Нормування освітлення, розряди зорової роботи.
Джерела штучного освітлення, лампи і світильники.
Основні терміни та поняття
Основні кількісні показники освітлення виробничих приміщень:
світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість;
основні якісні показники зорових умов:
фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість;
освітлення виробничих приміщень;
природне, штучне, суміщене, місцеве освітлення;
нормування;
робоча поверхня;
характерний розріз приміщення;
коефіцієнт природної освітленості;
нормування природного та штучного освітлення;
розряди зорової роботи;переваги і недоліки існуючих джерел штучного освітлення;
методи розрахунку штучного освітлення;
основні характеристики вибору джерел світла;
якісні показники освітлення;
види світильників;
люксметр.
Основні світлотехнічні визначення
Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками.
До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.
До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.
Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.
Сила світла (І) — це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (ш), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:
За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) — сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.
Яскравість (В) — визначається як відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверхні, що світиться:
де І—сила світла, що випромінюється поверхнею в заданому напрямку;
S — площа поверхні;
соs а — кут між нормаллю до елемента поверхні S і напрямком, для якого визначається яскравість.
Одиницею яскравості є ніт (нт) — яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м2.
Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S):
За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.
Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об’єкту розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбивання поверхні р, що представляє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Фон рахується світлим при р>0,4, середнім — при р=0,2—0,4 і темним, якщо р<0,2.
Контраст між об’єктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об’єкта, що розглядається (крапка, лінія, знак та інші елементи, що потребують розпізнавання в процесі роботи) та фону. Контраст між об’єктом і фоном визначається за формулою:
де В0 та Вф— відповідно яскравості об’єкта і фону, нт.
1 нт (ніт) рівний яскравості поверхні, що рівномірно світиться, площею 1 мІ в перпендикулярному до неї напрямі за сили світла 1 кд, тобто 1 нт = 1 кд/мІ.
Таким чином, в системах SI та МСК ніт є похідною одиницею вимірювання.
Контраст рахується великим при k>0,5, середнім — при k=0,2—0,5 та малим — при k<0,2.
Видимість (v) — характеризує здатність ока сприймати об’єкт. Видимість залежить від освітленості, розміру об’єкта розпізнавання, його яскравості, контрасту між об’єктом і фоном, тривалості експозиції:
де k — контраст між об’єктом і фоном;
кпор— пороговий контраст, тобто найменший контраст, що розрізняється оком за даних умов.
Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості тощо.
2. Природне, штучне, суміщене освітлення. Класифікація виробничого освітлення. Основні вимоги до нього
Вісімдесят відсотків інформації зовнішнього світу людина отримує через очі. Якість інформації залежить від освітлення. Неякісне освітлення викликає втому організму, може стати причиною виробничого травматизму. Практика показує, що в літні місяці року внаслідок широкого використання природного освітлення нещасних випадків значно менше, ніж в осінньо-зимові місяці.
Отже, раціональне освітлення виробничих приміщень і робочих місць є одним з найважливіших заходів виробничої санітарії Надлишок світла, як і його недостатність, шкідливий. Лампи, що сліплять, блиск від них або різка тінь можуть викликати повну втрату орієнтації працюючого, бути фактором ризику нещасних випадків чи захворюваності; брудні вікна і світильники знижують освітленість.
Пульсація світла, зміна кольорів освітлюваних предметів викликають втому зору і загальну втомлюваність, призводять до аварійності та травматизму.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути природним, штучним і суміжним,а за функціональним призначенням — робочим, аварійним, евакуаційним, охоронним, черговим.
У виробничих приміщеннях використовують природне та штучне освітлення залежно від типу виробничих будівель. Природне освітлення може бути верхнім— через світлові ліхтарі даху, бічним – через вікна в стінах і комбінованим— через ліхтарі й вікна.
Природне освітлення чинить сприятливу психологічну дію на працюючого, його потрібно максимально використовувати.
Природне освітлення — це пряме або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює робочу зону через світлові прорізи.
Штучне освітлення — здійснюється штучними джерелами світла.
Суміщене освітлення одночасне поєднання природного і штучного освітлення.
Суміщене освітлення спричинюється такими обставинами:
– вибрані за умовами технології та організації виробництва або об’ємно-планувальні рішення будівель не дозволяють забезпечити достатнє за нормами природне освітлення приміщень;
– підвищеними вимогами стосовно якості та постійності освітлення робочих зон, які неможливо задовольнити за одного природного освітлення;
– за умовами вибору раціональних рішень будівель та допоміжних приміщень промислових підприємств приміщення повинні мати велику глибину.
Штучне освітлення використовується у тих випадках, коли освітленість для забезпечення належних умов роботи, проходу людей транспортування недостатня в даний час доби, або природне освітлення відсутнє (приміщення без вікон, фотолабораторії тощо).
Штучне освітлення буває:
– загальне;
– місцеве;
– робоче;
– аварійне.
Комбіноване освітлення — це поєднання загального та місцевого освітлення.
Місцеве освітлення концентрує світловий потік безпосередньо на робоче місце. Разом з тим за місцевого освітлення можна змінювати напрямок світлового потоку і освітлювати похилі й вертикальні поверхні.
Система загального освітлення приміщень передбачає розміщення світильників під стелею рівномірно і забезпечує рівномірний світловий потік або його локалізацію над певною групою обладнання.
Нормування освітлення, розряди зорової роботи
Нормування – встановлення меж безпечного (для організму) зміни значень і властивостей впливаючих чинників.
Нормування природного і штучного освітлення виконують з урахуванням вимог гігієни праці та техніки безпеки при мінімальних витратах електроенергії та інших ресурсів, а також трудових витрат на монтаж та експлуатацію освітлювальних установок.
Оцінку і нормування природного і штучного освітлення виробляють з урахуванням характеру зорової роботи (визначається найменшим розміром об’єкта розрізнення).
Робоча поверхня – поверхня, на якій роблять роботу і нормують або вимірюють освітленість.
Характерний розріз приміщення – поперечний розріз посередині приміщення, площина якого перпендикулярна площині скління світлових прорізів (при боковому освітленні) або до поздовжньої осі прогонів приміщення. У характерний розріз приміщення повинні потрапляти ділянки з найбільшою кількістю робочих місць, а також точки робочої зони, найбільш віддалені від світлових прорізів.
Нормування і розрахунок природного освітлення
Природне освітлення в будь-якій точці приміщення характеризується коефіцієнтом природного освітлення (КПО). КПО є вираженим у відсотках відношенням освітленості, яка створюється в деякій точці приміщення світлом неба, до одночасної освітленості точки, що знаходиться зовні приміщення на відкритому просторі і яка освітлюється розсіяним світлом всього небосхилу.
Використання природного світла у виробничих приміщеннях оцінюють коефіцієнтом природної освітленості, що є відношенням освітленості всередині приміщення до зовнішньої освітленості:
КПО = Евн / Езовн * 100% (1)
де: Евн — освітленість у даній точці всередині приміщення, що створюється світлом сонця (прямим або відбитим);
Езовн — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється у той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.
Мінімальне значення природного освітлення нормується залежно від виду роботи, точності її виконання. За комбінованого та верхнього освітлення коефіцієнт природної освітленості змінюється в межах від 2 до 10%, а за бічного освітлення — від 0,5 до 3,5%.
Отже, КПО показує, яку частку від одночасної горизонтальної освітленості на відкритому просторі при дифузному світлі небосхилу складає освітленість в даній точці приміщення.
Введення відносної одиниці – коефіцієнта природного освітлення – пов’язано з непостійністю в приміщеннях природного освітлення в часі, яке пояснюється природними особливостями сонячного і небесного випромінювань (час дня, пора року, метеорологічні умови (хмарність) і властивостей земного покриву, що віддзеркалює світло).
Якнайменша розрахункова освітленість, яка створюється природним світлом в приміщенні, визначається при зовнішній освітленості, яка дорівнює 5000 лк.
Нормування природного освітлення
Відповідно до СНіП II-1-79 нормоване значення КПО – для будівель, розміщених в I, II, IV, V поясах світлового клімату, визначається за формулою
де еIII – значення КПО, що визначається за СНіП залежно від характеристики зорової роботи; коливається від 10% до 0/1% відповідно для I-VIII розрядів зорової роботи;
m – коефіцієнт світлового клімату, визначається в залежності від географічного району розташування будівлі (для V поясу – 0,8; для I поясу – 1,2) (місто Суми знаходиться в IV світловому поясі, як і майже вся Україна, для якого m= 0.9);
с – коефіцієнт сонячності клімату, визначається за таблицею в залежності від орієнтації вікон будівлі відносно сторін горизонту і географічного району розташування будівлі на території країни, можливі значення лежать в межах 0,65 – 1,0.
Розрахунок природного освітлення
Існує декілька методів визначення значення КПО, у тому числі точковий, метод Данилюка, орієнтовний метод.
Орієнтовно – необхідну площу світлових прорізів можна визначити з формули залежно від площі підлоги. Для бічного освітлення
(3)
де Sв – площа віконних прорізів;
Sп – площа підлоги;
hв – світлова характеристика вікна залежить від конфігурації і розмірів вікон і приміщень;
Зокрема, hв залежить від відношення довжини приміщення А до глибини приміщення Б. Необхідно мати на увазі, що за довжину приміщення береться довжина стіни з вікнами, а за глибину приміщення береться відстань від вікон до протилежної стіни (див рис 1.).
Kз – коефіцієнт запасу (30-50%) (Кз = 1,3-1,5);
Kбуд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон будівлями, що стоять навпроти вікон;
tпро – загальний коефіцієнт світлопроникнення визначається з добутку 5 коефіцієнтів, що враховують
tо=t1*t2*t3*t1*t5 (4)
де t1 – світлопроникний матеріал вікна;
t2 – конструкцію вікон;
t3 – забрудненість;
t1 – несучі конструкції;
t5 – наявність сонцезахисних пристроїв;
Рис.1. – Схема приміщення
r1 – коефіцієнт, що враховує вплив світла, відбитого від внутрішніх поверхонь приміщення, залежить від розмірів приміщення і коефіцієнтів віддзеркалення стелі, стін, робочої поверхні.
Формула 3 може бути використана в двох варіантах:
1. Знаючи тип роботи і площу підлоги, можна знайти необхідну площу вікон.
2. Маючи приміщення з відомими вікнами, визначити відповідність площі вікон розряду зорових робіт, тобто знайти фактичне значення КПО:
При визначенні коефіцієнтів hв та r1 необхідно мати на увазі, що довжиною приміщення є довжина стіни з вікнами, а глибиною – відстань від зовнішньої стіни з вікнами до протилежної стіни в приміщенні.
Допускається відхилення фактичної освітленості від нормованої на – 5+10%.
Основні санітарні вимоги до проектування і улаштування природного освітлення:
1) У всіх будівлях повинні бути вжиті заходи до максимального використання природного освітлення.
2) Доцільно вбудувати одне велике вікно, ніж декілька невеликих тієї самої сумарної площі.
3) Вікна повинні розміщуватися на однаковій відстані один від одного і від кутів будівлі (відстань між вікнами не повинна перевищувати двократної ширини вікна).
4) Верхній край вікна повинен розміщуватися по можливості ближче до стелі.
5) Світло повинне падати на робоче місце з лівого боку.
Нормування і розрахунок штучного освітлення
В СНіП 11-1-79 записано, що при улаштуванні штучного освітлення необхідно намагатися використовувати газорозрядні лампи. За неможливості або економічної доцільності можна, як виняток, застосувати лампи розжарювання.
Джерела світла штучного освітлення характеризуються:
– напругою живлення, споживаною потужністю;
– економічними характеристиками (термін служби в годинах, світловіддачею);
– світлотехнічною характеристикою (загальний світловий потік);
– конструкційними характеристиками (розміри ламп, форма і розміри цоколя).
Переваги і недоліки існуючих джерел штучного освітлення
Газорозрядні лампи. Переваги:
1) більш довговічні (5000 тисяч годин горіння);
2) більша світловіддача (50 – 130 лм/Вт);
3) задовільний спектральний склад світла, який можливо корегувати, підбираючи необхідний тип лампи: ЛБ – лампи білого світла, ЛД – лампи білого світла, ЛДЦ – лампи з поліпшеною кольоропередачею, ЛТБ – лампи тепло-білого світла.
Недоліки:
1) складніші в експлуатації;
2) улаштуванні;
3) дорожчі;
4) Стробоскопічний ефект – це помилкове сприйняття людиною стану речей внаслідок пульсації світлового потоку від люмінесцентних ламп з частотою пульсації змінного струму (50Гц): предмети, що обертаються з такою частотою здаються нерухомими і можуть (методи боротьби: застосування світильників з декількома лампами, причому сусідні лампи включають в різні фази пульсації за допомогою індукційних і ємнісних опорів, тобто штучно зміщують фази);
5) час загоряння до 10 хв.;
6) наявний ефект старіння (до кінця терміну роботи початковий світловий потік зменшується до 50%).
Лампи випускаються потужністю до 120 ватів марки:
ЛД – лампи денного світла;
ЛБ – лампи білого світла;
ЛХБ – лампи холодно-білого світла;
ЛТБ – лампи тепло-білого світла;
ЛДЦ – з поліпшеною кольоропередачею.
Лампи розжарювання
Те, що позитивне для газорозрядних, негативне для ламп розжарювання, і навпаки: не економічні, недосконалий спектральний склад, але немає пульсації, простота конструкції, експлуатація за потужністю до 1500 Вт. Термін служби до 1000 годин.
Світильники
Світильники – це комплект, що складається з джерела світла, освітлювальної арматури і підвідних дротів. Вони класифікуються:
1 За розподілом світлового потоку в просторі (прямого світла, розсіяного, віддзеркаленого);
2 За формою кривої сили світла (рівномірного, концентрованого, косинусного, синусного);
3 Залежно від виконання, призначення, способу установки.
Світильники характеризуються коефіцієнтом використання світлового потоку h=0,5-1.
Існують щілисті світловоди.
Щілистий світловод – це циліндрична труба великої довжини. Більша частина внутрішньої поверхні труби по всій довжині покрита шаром, що дзеркально відбиває світло.
Потужні лампи встановлені в торцях світловоду – за межами освітлюваного приміщення (дуже важливо для вибухонебезпечних виробництв). Нижня частина труби (щілина) виконана з прозорого матеріалу, через яку світло проходить і освітлює приміщення.
Вимоги до улаштування штучного виробничого освітлення
Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру виконуваної роботи.
Згідно з СНіП II-1-79 всі роботи за зоровими умовами підрозділяються на 8 розрядів у залежності від розміру об’єкта розпізнання:
Розмір об’єкта розпізнання менше 0,15 мм;
Загальний нагляд за ходом технологічного процесу.
Створення рівномірного розподілу яскравості на робочій поверхні за рахунок вибору відповідної системи освітлення і типу світильників.
Оптимальна спрямованість світлового потоку.
Рівномірна освітленість в часі.
Спеціальне включення газорозрядних ламп.
Необхідний спектральний склад випромінювань.
Зведення до мінімуму чинників: тепловиділень, випромінювання, шуму, зменшення вибухової небезпеки, пожежної і електронебезпеки.
Зручність і надійність експлуатації.
Розрахунок штучного освітлення. Методи розрахунку
Існують декілька методів розрахунку штучного освітлення:
1 За методом коефіцієнта використання світлового потоку:
– розрахунок точковим методом;
– розрахунок методом питомої потужності. Метод наближений, пов’язує необхідну потужність системи освітлення і площу приміщення (інспекторський). Існують таблиці, де від розряду зорової роботи подається необхідне значення питомої потужності, яку повинна забезпечити система освітлення Вт/м2.
Розрахунок за методом коефіцієнта використання світлового потоку:
де Fл – необхідний розрахунковий світловий потік однієї лампи для забезпечення освітленості Емін, яку вимагає СНіП. Необхідна мінімальна освітленість береться за СНіП. Вона залежить від розряду та підрозряду зорової роботи, виду джерела світла та системи освітлення, лк;
S – площа підлоги, м2;
Кз – коефіцієнт запасу (Кз = 1,5 – 2);
Z – коефіцієнт, що враховує нерівномірність освітлення (відношення середньої освітленості до мінімальної), для ламп розжарювання Z=1,15, для люмінесцентних ламп – Z=1,1;
η – коефіцієнт використання світлового потоку світильника в частках одиниці (від 0, 2 до 0,8), він залежить від:
а) типу світильника;
б) коефіцієнта віддзеркалення стелі, стін і робочої поверхні;
в) індексу приміщення I:
де А та В – довжина та ширина приміщення;
hр – висота підвісу світильників над робочою поверхнею;
N – кількість світильників, допускається округлення – 10% + 20%;
n – кількість ламп у світильнику.
Точковий метод розрахунку
де Fmin – необхідний розрахунковий світловий потік однієї лампи, лм;
μ – коефіцієнт, що враховує вплив віддалених джерел світла;
ΣЕ – сумарна умовна освітленість від найближчих світильників, визначається за графіками просторових ізолюкс.
Для кожного типу світильника побудовані графіки просторових ізолюкс.
Точковий метод розрахунку передбачає і другий варіант – пов’язує освітленість і силу світла:
де Iα сила світла в напрямі від джерела на дану точку робочої поверхні, кд;
r – відстань від світильника до розрахункової точки, м;
α – кут між нормаллю до робочої поверхні і напрямом світлового потоку від джерела світла.
Розрахунок освітленості від світлових рядів застосовується при розрахунку освітленості від рядів газорозрядних ламп.
Розрахункова формула має вигляд:
де ФІ – необхідна густина світлового потоку світлового ряду, лм/м;
Е – мінімальна освітленість за СНиП, лк;
К – коефіцієнт запасу;
hp – висота підвісу світильника над робочою поверхнею;
μ – коефіцієнт, що враховує віддалені джерела світла, можна взяти μ=1,1;
ΣE – сума умовної освітленості від усіх напіврядів світильників, визначається за графіками лінійних ізолюкс.
Розміщення світильників
Бажано розмістити їх по сторонах квадрата з довжиною сторони L= (1,1-1,6) hp.
Рис. 2. – Схема розміщення світильників
Для ліній, що світяться, теж відстань між лініями повинна дорівнювати L.
Відстань від стіни до світильника або до лінії, що світиться, повинна складати l=0,3-0,5 L.
Порядок розрахунку штучного освітлення:
1. Задати або вибрати вихідні дані: розміри приміщення, вид виконуваної роботи, вид джерела світла, система освітлення та ін.
2. Вибрати тип світильника залежно від категорії виробництва з пожежної небезпеки і від метеорологічних умов.
3. Скласти в масштабі план приміщення.
4. Розмістити світильники на плані.
5. Вибрати норму штучної освітленості за СНіП П-1-79.
6. Вибрати метод розрахунку.
7. Розрахувати необхідний світловий потік однієї лампи.
8. Підібрати найближчу стандартну лампу.
9. Перевірити значення фактичної освітленості (відхилення фактичної освітленості від норми допускається -10 +20%).
Особливості розрахунку аварійного освітлення, евакуаційного, місцевого освітлення визначаються їх призначенням і вимогам до них.
Джерела штучного освітлення, лампи і світильники
Штучне загальне освітлення здійснюється лампами розжарення або газорозрядними лампами. На підприємствах для освітлення застосовують вакуумні (В), газонаповнені (Г), газонаповнені біоспіральні (Б) та інші види ламп розжарювання. Найкращими є люмінесцентні лампи, бо в них переважають синьо-зелені промені, на відміну від червоно-оранжевих в лампах розжарення. Спектральний склад світла люмінесцентних ламп найбільш наближений до природного світла. Люмінесцентні лампи більш економічні, ніж лампи розжарення. Працюють вони протягом 5—10 тис. годин, їх світловіддача становить 30-80 лм/Вт.
Залежно від стану навколишнього повітряного середовища і вимог щодо розподілу світлового потоку застосовують різні типи світильників:
* прямого; * розсіяного; * рефлекторного світла.
Рис. 3. Світильники: а — НОБ-3ОО з лампою розжарювання, вибухонебезпечний; б — ПУ-100— вологозахисний (промисловий); в – “Універсаль” УГТ-200- пилобризконепроникний; г — Рн-60— пилонепроникний закриті, ВЛВ і ВЛК; в — світлове обладнання ЛОУ
Вибіp типів світильників, їх взаємного розміщення базуються на принципі створення достатньої освітленості на робочих місцях, максимальна освітленість яких, створена штучними джерелами світла, нормується залежно під точності виконуваної роботи, контрастності з фоном, найменшого розміру об’єкта розрізнення. Попередньо проводять світлотехнічний розрахунок з метою визначення потрібної величини освітленості, способу освітлення, типу світильника тощо.Великого значення набуває висота підвішування світильників. Найбільш раціональна висоти – 2,5 м.
На підприємствах організовується аварійне освітлення, якезабезпечує виконання робіт за відключення робочого освітлення, а також безпечну евакуацію людей.
Найменша освітленість робочих місць для продовження роботи за аварійного освітленняповиннаскладати не менше 5% нормативної освітленості, але не менше 2 Лк.
Види світильників
* за напрямком світлового потоку:
– прямого світла – не менше 80% світлового потоку спрямовано на робочу поверхню;
– відбитого світла – випромінювання світлового потоку більше 80% спрямовано на стелю та верхню частину стін;
– напіввідбитого світла -40 – 60% світлового потоку спрямовано на робочу поверхню, а решта – на стелю;
* за ступенем захисту від навколишнього середовища:
– пилезахисні та пиленепроникні;
– пиленезахищені (відкриті);
– водозахищені (від потрапляння крапель зверху);
– водонепроникні або герметичні (навіть при зануренні в рідину);
– вибухозахищені та підвищеної надійності проти вибуху.
Основні характеристики вибору джерел світла:
напруга, потужність;
яскравість;
термін експлуатації;
спектральний склад світла;
розмір та форма колб;
світлова віддача;
економічність.
Аварійне освітлення повинне мати незалежну від робочої системи енергопостачання (різі станції, незалежні генератори, акумуляторні батареї). Аварійні світильники фарбують наполовину червоним кольором або наносять червону лінію.
Штучне освітлення нормується кількісно і якісно.
Якісні показники освітлення – освітленість, пульсація випромінювання, спектр випромінювання.
Світильники класифікуються за спрямуванням світлового потоку в робочій зоні та захистом від факторівнавколишнього середовища.
Світильники систематично очищають від пилу —не менше одного разу на три місяці. Очищення шибок світлових отворів проводиться не рідше двох разівна рік – для приміщень із незначним виділенням пилу і не менше чотирьох разів — зі значним виділенням пилу.
Вимірювання освітленості
Для контролю та вимірювання освітленості на робочих зонах є люксметри типу Ю-16, Ю-17, КМ16, КМ17. Для автоматичного контролю освітленості в робочих зонах використовують фотодіоди ФХ, які вказують на недостатню освітленість. Контроль освітленості на відповідність вимогам СНіП 23-05-95 / 1 / виконують за допомогою люксметра (рис.7.2.5).
Люксметр складається з селенового фотоелемента і стрілкового гальванометра, який градуйований, Лк.
Принцип роботи – під дією світла у фотоелементі (селенова пластинка) виникає фотострум, який вимірюється гальванометром.
Допускається відхилення фактичної освітленості від нормованої в нижню сторону не більше, ніж на 10%.
Збільшення освітленості (в порівнянні з нормами) до будь-кого практично досяжної величини – бажано. Обмежує в першу чергу перевитрату електроенергії і вартість освітлювальної техніки.
При проектуванні штучного освітлення допускається перевищення фактичної освітленості над нормованою не більше ніж на 20%.
Фотоелектричний люксметр (рис.7.2.5) призначений для вимірювання освітленості (лк). Принцип дії приладу заснований на явищі фотоелектричного ефекту. При висвітленні селенового фотоелемента (за спектральним характеристикам близького до чутливості ока людини) у замкненій ланцюга, що з фотоелемента і вимірника, виникає струм, пропорційний падаючому світловому потоку. Прилад оснащений затінює світлофільтрами, що розширюють діапазон вимірів освітленості від 5 до 50000 лк і більше.
Рис. 7.2.5. Люксметр
Похибка люксметра має максимальну величину на початку шкали, тому для більшої точності вимірювання при малих відхиленнях стрілки амперметра необхідно перейти на менший межа вимірювання.
Сучасні люксметри.
